Колись, на літню пору,
Там де була стара контора,
Колгосп організував садок:
Паркан із гострими штахетами,
Коробка з дощок, в ній пісок…
І, як в партійнім документі -
Серед всього, на постаменті,
Погруддя ідола стояло -
Воно то і мене лякало…
Не милим був мені такий куток,
Де вільний мусив відбувати строк.
Продовжу ж чесно монолог,
То дітям був ГУЛАГ, острог…
Ще замалим був, мало знав,
Та вже до волі тягу мав.
І не було мене їм закувати -
З садочка спритно я втікав
Щоби товтрами мандрувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2020
автор: Ivan Kushnir-Adeline