Ти ніколи нічого не був мені винен,
Не казав, чи кохаєш, чи я - просто гра.
Ти то є, то нема. Чуєш гул хуртовини?
Це так виє моя зледеніла душа.
Я твій спокій, будь певен, ніяк не порушу:
Не скажу́, як болиш, чи про те, як люблю́.
Ти то є, то нема. Жити ж далі я мушу!
Відболиш-відлюблю́. Все, як треба, зроблю́.
Тільки дай мені часу ще трішки, благаю:
На прощання, як рідну, мене обійми,
Приголуб, поцілуй - я ж цей спогад сховаю
В підсвідомість кудись, куди шлях через сни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860194
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2020
автор: Тетяна Мерега