Я танцюю з морем пасодобль,
ноги в холод кидає вода.
Тренеруєм над останній дубель,
об медузи плутає хода.
Кораблі – подвижники до порту,
бурею шугають серед скель.
Я посеред цього натюрморту
каламучю з морем акварель.
*
Вже зі мною водить море танго,
тихий берег убиває хвилі;
крилів шелест в морі, наче б то це янгол,
та це чайки плутають безсилі.
Усе хвилі об берег вбиваються,
ритм збивають тіла невблаганно.
Вони дійсно самогублять,
не розважаються;
поки море й далі водить танго.
**
Берег з хмар похмурих, темних виглядає..
Лихо в кожний розум віддав час.
Хто як хоче, хай собі страждає..
Ми танцюєм з морем свій останній вальс.
Ми танцювали з морем в бурю вальс,
до поки всі страждали на планеті.
В нас часу був не скорений запас:
на кількість слів в Шекспірівській сонеті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2020
автор: Артур Шадура