Сузір’я творять одинокі зорі,
У Всесвіті, що душі береже.
Тут родяться і помирають долі,
Хоч їх у небі ангел стереже.
Галактики далекі є і близькі,
І зорі різні падають у тьму.
Далекі, чи близькі – усі Вселенські,
І небо каже: - Я усіх прийму!
Бо, як без зір – це наче храм без дзвонів,
Собор без співу, де мовчить хорал.
І свята церква, церква без ікони,
Де душі можуть не знайти причал.
Закохані завжди рахують зорі,
В них цвіт калини веснами цвіте,
Неначе солов’ї співають в хорі
І Сонце в небі сяє золоте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860095
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2020
автор: Віталій Назарук