В лузі вітер гне калину,
Хилить гіллячко додолу.
Виросла в лиху годину,
Чим зігріти душу голу?
Місяць в небі самотою,
В хмарах сивих мріє.
Обійнявся з дрімотою,
Пробудитись не посміє.
А калина в зимну скруту
Серцем плаче в ніч тривожну.
Й пугач сіє в темінь смуту,
Щось кричить у даль морозну.
Обступають калиноньку
Звідусіль химери дивні.
Прихилити б голівоньку,
Щоб до друзів, що надійні.
02.01.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2020
автор: Валентина Ланевич