Сьогодні все. Мені потрібно йти.
Не зупиняй, хапаючи за лікоть!
Я не скажу – у всьому винна ти,
Промовчу, що абсент – найкращий лікар.
Прости мене, як я себе простив!
Що обіцяв, не згадуй, не нагадуй!
І не такі розводили мости,
А потім називали мене гадом.
Я перетну незаймані ліси,
У лебедя поцілю з арбалета,
Лишу тобі і ти його з’їси..
А я? Мене ковтне голодна Леда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860087
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.01.2020
автор: Мессір Лукас