Люди правди не прагнуть! А тут їм
про нацпам'ять верзе інститут.
Біля Ради — рідненький Ватутін.
В головах — більшовицький статут.
Ви ж — солоні, мов сир у вертуті.
Як насправді кохаєш дівча,
то байдуже — над вами Ватутін,
погляд Сталіна чи Ілліча.
Бо любов, мов стрибки на батуті.
І на вулиці жартів не скаль.
На табличках бентежить Ватутін?
Головне — ліхтарі та асфальт!
Президент не такий? Хай хоч путін!
Головне — в холодильнику харч.
Спокій в Раді пантрує Ватутін, —
визволитель і наш надихач.
Ви загрузли в думках, як в отруті. —
Все не те: мова, віра, сусід.
Та стоїть непорушно Ватутін,
бачить наскрізь "арійців" усіх!
Не маячте, "хахли", на розпутті.
Ще їжачиться вами рілля.
Буде мир — бачить Бог, він же — путін.
Припиняйте, бандери, стрілять!
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860048
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2020
автор: Олександр Обрій