Так задощило, наче восени.
А ти прийшов, не змінюючи дати.
Мов птах змахнув широкими крильми
І перші миті – вже твої, Двадцятий.
Юнець, а справ – ще не початий край!
А я тобі і заздрити не смію –
Права, скажу – далеко ще не рай,
Тебе чекали в образі Месії.
– Врятуй, подай, мене не омини,
Прошу, молю, надіюсь не відмовиш…
Тобі гасити полум’я війни,
Тобі стояти на посту у мови.
Той лік йде від народження Христа,
А часто ж як народжувались юди.
Не підведи, земля моя свята
В дві тисячі двадцяте вірить чудо!
Людмила Шостацька
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859926
Рубрика: Присвячення
дата надходження 01.01.2020
автор: Шостацька Людмила