Я часто думаю, і звідки це у мене –
Уміння словом думку колисать,
Кохатись у красі ялин і кленів,
Веселкою у небі провисать.
Може, від діда-прадіда чи Бога,
А чи від рідної батьків моїх землі?
Не може буть душа того убога,
Хто уставав до ранньої зорі
І йшов босоніж сонце зустрічати,
Збиваючи незайману росу,
Життя готовий ще раз розпочати,
Щоб осягнути вічності красу.
Я вдячність одягну у щире слово,
Котре каскадом упаде думок,
Й творити буду ними знову й знову
Із мови рідної нев’янучий вінок.
29.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859894
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.12.2019
автор: Ганна Верес