Передноворічний післясмак

***
У  цьому  році,  що  уже    минає,  
нічого  не  було,  якщо  немає
героя  або  автора  сюжету
у  тій  же  самоті  хатини  скраю
зіяючої  пам’яті  поету.  

***
Сатирики  забули,  де  були,  
коли  орли  кудахкали  про  вічне.  
Готую  іронічно-новорічне
і    на  душі  не  легшає,  коли  
колюче  гріє,  а  не  зле  –  комічне.  

***
Чи  то  усохли  мізки?  Чи  мізки́?  
А  чи  поези  розхитали  нерви?  
Не  пам'ятаю  жодного  шедевру.  
Невже  й  мої  усі  такі-сякі?  

***
Життя  –  цікаве  кінема.  
Все  оправдовує  мету.  
Аудиторія  німа  –  
вважай,  об’явлене,  –  ату!  

***
Базарна  мова  з  перепою
і  тарабарщина  сама  
ніяка  і,  само  собою,  
у  ній  поезії  нема.  

***
Талановиті  нюхають  мімози,  
а  гонорові  і  собі  не  проти,  
наркозалежні  перебрали  дозу,  
багатоликі  перейшли  на  прозу,  
несамовиті  сіли  на  болото.  

***
Не  урятує  ні  натура,  
ні  зайва  унція  вина,  
коли  іще  до  коректури  
диктують  біси  та  амури,  
а  редагує  сатана.  

***
Ні  талану,  ні  хисту  –  це  зеро.  
Але  ще  переконує  ніяке,
що  чукча  не  читака,  а  писака.
Аби  не  полатало  голу  с^o^у,  
нехай  мокає  в  каламар  перо.  

***
Ну,  а  якщо  уже  чесно,  
буду  і  я  забіяка.  
Кісу  сьогодні  понесло  
і  не  зупиниш,  однако.  

***
Під  ковдрою  немає  боротьби,  
не  чути  ні  когу́та,  ні  зозулі...
бестселери  валяються  в  баулі
і  автори  очікують,  аби  
отримати  одну  або  пів  дулі.  

***
Іде  зима,  іде,  іде..  і  край,  
але  іти  в  поезії  не  варто
і  я  не  знаю,  де  мій  дід  Мазай,  
кудою  бігти  і  куди  тікати.  

***
А  ось  моя  Снігуронька  іде,    
таки  іде,  а  я  за  нею  їду.  
У  цьому  лісі  чути  де-не-де,  –
од  мене  не  сховаєшся  ніде,  
бо  ми  на  цьому  сайті  ще  сусіди.  

***
Нічого  не  винюхує  Муму.  
Уже  давно  не  гавкає  ледащо
і  не  кусає  ні  за  що  нізащо.  
Йдемо    по  сліду,  по  гарячому.  
Усі  лиси  ховаються  у  хащі.  

***
І  я  не  хочу  каші  із  лози,
і  короваю  не  переїдаю,  
і  не  переганяю  я  Аглаю.  
Не  чую    Сидорової  кози,  
то  й  на  душі  оскомина  минає.  

***
Соколи,  орли  і  журавлі  
де-не-де  у  небі  ще  ширяють.  
Од  лихого  ока  у  імлі
деркачі  у  білій  ковилі
всує  чаєнят    охороняють.  

***
Поезії  мої  не  до  смаку,  
не  до  снаги,  і  не  до...  і  так  далі.  
Враховую  оказію  таку,
очікую  на  Тура  Хейєрдала.  
На  Паску  їду  до  Аку-аку
за  океани,  Яви  і  Ямали.

***
Утопії  до  Азії  немало.  
Кацапія  віщає  де-не-де,  
що  ми  із-під  одного  одіяла.  
А  я  кажу,  такого  не  бувало,  
аби  такого  не  було  ніде.  

***
Усе  минає  і  минає  рік,  
який  ще  віє  «ру....кою  вєсною...»
Усе  мине  –  і  Раша,  і  язик,  
і  є  надія,  що  уже  повік  
ніде  не  буде  спокою  ізгою.  

***
Але  нехай  лунають  тости,
не  висихає  каламар.  
П’ю  за  поезії  нектар,
бажаю  зайчика  у  гості,  
дарую  чари  високості.  
Хай  не  минає  Божий  дар
писати  правильно  і  просто.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859756
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 30.12.2019
автор: I.Teрен