Як мало для щастя треба
Тому, хто душею пише, –
Лиш мирне одвічне небо,
Щоб слухать, як зорі дишуть,
Плече чиєсь відчувати,
Готове від бід закрити,
Думками не жонглювати,
Словами світ підкорити!
Як мало для щастя треба
Тим, пензлем хто володіє,
І це вже душі потреба,
Тому вона й молодіє.
А на полотно лягає
Творіння те веселкове,
Й шляхи туди відкриває,
Де щастя лежить підкова.
Як мало для щастя треба,
Отим, кому служить муза,
Підніме вона на гребінь
І світ полюбити змусить
Сопілкою із калини,
Бандурою тонкострунно,
Де чайками душі плинуть
І щастя рясніють вруни.
Як мало для щастя треба!
25.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859676
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2019
автор: Ганна Верес