Прийшла зима...
Глибою снігів здавила простір.
Сяйвом білизни
розсунула даль горизонтів у безкінечність.
Стиснула світ в кулак холоду,
незайманістю снігопаду стерла безслідно втому
заношених в будні днів.
Час спинився.
Шоб почати свій ледь вловимий рух ,
довжиною в зиму.
Щоб розтягнути безпросвітність ночі
аж до весни.
І дихати холодом в груди,
загойдувати розум безкінечністю колиса́нок
грудня, січня і далі -
аж до кінця терпцю.
Аж до хвилини, коли
втомиться душа від спочинку
і потягнеться до болісного пориву: "Рости! Пора...рости..."
Доки не втомиться земля
від тиші зими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859667
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2019
автор: Мар’я Гафінець