Вогник далеко в степу.
Стеляться яром тумани.
Брьохаю степом всліпу
крізь кучугури до мами.
Сиза груднева хандра.
В чорній пітьмі — білі мухи.
З Петриком — Галя й Кіндрат, —
з білого борошна му́ки.
Щедрику, стане щедрот,
щоб зупинить завірюху,
щоб вайлуватий народ
знов пробудився до руху?
Вогник-маяк. Заметіль.
Жерло куріє курганом.
Маю тебе на меті.
Лину до тебе, кохана.
Пнуся навпомацки в ніч,
потемки, потайки, в темінь,
мов у німому кіні,
крізь глухоту сьогодення.
Затишний, теплий замет.
Марю в тобі, лихоманю.
Біг до Вкраїни завмер.
Сняться кохана і мама.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859634
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2019
автор: Олександр Обрій