ВОНА ПРОЖИЛА ЧУЖЕ ЖИТТЯ
ПРОЛОГ
Скоро день народження. Ювілей.
Навіть не віриться, що прожито п'ятдесят років!
Вона замислилась: кого запросити? Друзів, співпрацівників, родичів багато, доведеться накривати стіл у декілька прийомів. Квартира невелика, відразу всі не помістяться, а відмічати десь у кафе чи ресторані не хотіла: від застіль у таких закладах так і віяло казенщиною і їдальнею.
Так і сиділа у задумі, згадуючи прожите.
Швидко летить час.
Хотіла пригадати, у якому віці вперше відмічали їй день народження, і не змогла, але чітко пам'ятала, що завжди це було 26 числа. Дивно, як же раніше не звертала на це уваги, адже і у свідоцтві про народження і потім у паспорті стоїть інша дата — 25 число!
Не могли ж батьки помилятися!
Це питання настільки засіло у свідомості, що вона задала його у першому ж листі до батьків, в якому запросила їх на свій ювілей, хоча знала, що навряд чи вони приїдуть. Постаріли!
Батько ще тримається, хоч і набагато старший від мами, а мама...
Мамо, матусенька! Зовсім здала за останній час: схудла, зсохлася, видається старше свого віку. Змучилась хворобами: ще б пак, хронічна пневмонія і хронічний бронхіт. Так дошкуляє кашель ранками і вечорами, так її шкода, і нічим допомогти неможливо.
Лікарі кажуть, що це нормально при такому діагнозі.
Так, навряд чи зможе мама приїхати, а батько один, без неї, не поїде.
Батьки прислали поздоровну телеграму, а через деякий час прийшов доволі об'ємний лист від мами.
“Донечко, - писала мама,- ти дійсно народилася 26 числа, але медсестра, що виписувала документ про твоє народження, вирішила, що 25 — кругле число, і записала його.”
Далі мама докладно описувала всю передісторію народження доньки: і як перед пологами поїхала на хутір до батьків, бо в місті було голодно (до того ж чоловік-офіцер рідко бував вдома у воєнний час, хоча сама війна вже відкотилася з цих місць).
Як трапиться щось непередбачуване, то і допомогти нікому.
І як не хотіла вірити сама собі, що почалися перейми, а потім її батько все підганяв коня, щоб якнайшвидше доїхати у районний пологовий будинок, і був уже пізній вечір, злегка підморожувало, а мама лежала у возі на соломі, дивилася у небо, таке величне, утаємничене і безмежне в пору повного місяця, і боялася неминучих пологів, і молила Бога, щоб усе відбулося благополучно.
Їх шлюб з батьком не був на той час офіційно зареєстрованим, і у свідоцтво про народження мама записала доньку на своє прізвище.
Коли батько приїхав із міста забирати дружину з донькою, то дуже розсердився, дізнавшись, що вона записана не на нього.
Батько був високим, гарним, тому йому нічого не вартувало умовити молоденьку працівницю міського РАГСу, і та виписала друге свідоцтво про народження, де донька була записана вже на його прізвище, а місцем народження вказане велике обласне місто.
“Донечко, - писала далі мама, - те свідоцтво про народження, яке у тебе — не справжнє. То пустий папірець. А справжнє, виписане у районному містечку, я зберігала і не показувала нікому. Зараз надсилаю його тобі, це оригінал, виданий при твоєму народженні. Бережи його."
У конверті лежав цупкий, зеленуватого кольору папірець, потемнілий з часом.
Розгорнувши його, жінка побачила своє ім'я, по-батькові і мамине прізвище.
Ось як воно інколи буває! Виходить, що все життя вона прожила по фіктивному свідоцтву про народження, де все було не її, все було чужим!
По документу, який не був зареєстрованим в жодній книзі актів про громадянський стан!
У кожної людини є свій Ангел-охоронець, що направляє і оберігає, веде саме по тому шляху, який був визначений згори і який називається долею, судьбою.
Як же міг Ангел-охоронець відшукати її, коли все так переплуталося уже в момент народження?
Тоді які сили управляли її життям? Які?!
Та ще до того ж вийшло, що батьки не змогли похрестити свою первісточку. Не змогли, такі були часи!
Так і дожила до п'ятдесяти років нехрещеною.
Може тому стільки дивних і недоладних випадковостей відбувалося і продовжує відбуватися у її житті?
Боже мій! - прошепотіла жінка. - Боже мій! Адже я прожила чуже життя!
Далі буде
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859632
Рубрика: Нарис
дата надходження 29.12.2019
автор: Людмила Григорівна