На нашій – не своїй землі.
Тарас Шевченко, «В казематі»
І що то за державні люди, що кожен за грошима в Раду преться?
Кого ненавидить, кого він любить з кишенею, де було серце?
Кому потрібна там співачка, чи той, хто від яйця зімлів,
шофер-підсрачник, бовдур, швачка, крадій і нафти і землі?
Як ми – народ такої долі – все це терпімо, хоч на пів?
Хотілось зримувати «волі», та де ж там воля у рабів!
Як все це зможемо здолати, хоч зрозуміти цю біду?
Моя країно, Божа Мати! Ти знов танцюєш під дуду
отих, хто у багнюку тягне розумних стадо і дурних –
народ, який ще поки тяглий, в ярмі працюючий на них.
Не перебільшую! Прокинься! Дивись – вже не твоя земля:
новий пахан, єврей якийсь-то шанують долари Кремля.
За долари – звання Героя, земля країни, стіл і дім,
електорат рабів, як зброя, і влада іменем Твоїм!
Серпень 2007 р.
З книги «Ось опудало влади, можна бити».
В Україні, нажаль, крок за кроком, рік за роком,
вибори за виборами приносять одну і ту ж біду –
не уміння українського народу вибрати достойну владу…
все повторюється з точністю обертання годинникової стрілки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859560
Рубрика: Сатира
дата надходження 28.12.2019
автор: володимир мацуцький