Мете…

Мете...    Летить    лапатий    сніг,
хурделяться    сніжинки    білі
і    кучеряві    заметілі
лягають    саваном    до    ніг.

Спить    ліс    у    білому    вбранні,
спить  річка  під  товстезним  льодом,
здається,    що    навік    природа
забулась    у    глибокім    сні.

Лиш    кущ    калини    на    узбіччі
все    ще    нагадує    про    те,
що    прийде    літо    золоте
і    що    зима    не    буде    вічно.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859535
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2019
автор: Колосок Олександр