[b][i]Багато чого треба вміти,
Багато варто чого знати,
Та перш за все потрібно люди,
Навчитись іншим пробачати.
В образі гнів панує
І біль несе вона сповна,
Злість людиною керує,
Душа у неї є сумна.
Та як забути важкі рани,
Як залатати на них шрами,
Як все минуле відпустити
І наново, щасливо жити?
А як зустрінете людину,
Яка вам біль причинила,
Котра встромила ніж у спину
І не жаліла, що вчинила.
Тоді згадайте про Ісуса,
Відчуйте ви Його слова:
«Прощайте і буде вам прощено»,
Єдиний шлях це, іншого нема.
Ми гості на землі
І з часом нас не стане,
Пройдуть змарновані роки,
Тоді кінець настане.
Образи треба всі забути,
Образи треба гнати,
Щасливі люди у Христа,
Хто вміє пробачати.
Життя і так всіх покарає,
Хто не жаліє, той не має,
Не має прощення у Бога,
В таких людей своя дорога.
Усе в житті вернеться,
Нічого марно не пройшло,
Все неодмінно повернеться,
Відчує кривдник своє зло.
Суть життя проста,
Ускладнювати не треба,
Живіть законами Христа,
Щоб опинитись там де треба.[/i][/b]
Посилання на відео вірша: https://www.youtube.com/watch?v=MEjCXXESGnE
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859533
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 28.12.2019
автор: Юрій Мельничок