А пам'ятаєте, як Ма-ма ми-ла раму,
а Батько нею милувався？
Тепер це мило згадувати, так.
Навіщось милиці купили,
принесли суп у баночці.
Розгублені запланували чергування.
Намилювати й мити це найважче,
допомогати всі збігаються,
але це не допомагає майже.
Помилка це, що ми в такому стані,
ганебним змилком цим,
тертя усі здолати намагаємось,
іще не на останньому світанку, який
крізь вже давно не миту раму лікарняну,
безсоромно за нами підглядає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859516
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2019
автор: псевдоням