А я пішла в холодну хуртовину,
Куди іду - не відала сама,
В руках тримала скарб - свою дитину,
І замітала розпач мій зима.
А я ішла...спіткнулась, та не впала.
Зігріла серцем крихітку свою.
Вона мені наснаги додавала,
Спиняла біль на самому краю...
...Минуло все, настало тепле літо,
Душа розквітла в тихому раю.
Найбільший скарб, мої онуки-квіти,
І радість сонця їм я віддаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859480
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2019
автор: majra