Закінчується рік. Життя стирає лезо
Невідповідних прагнень, що бачать свій кінець.
Стрибок у невідоме – то підсвідома теза
Про вимушене щастя, що принесе творець.
І ти тут ні до чого, ти просто стій і дихай,
Давно вже написали для тебе хід подій.
Іди, не озирайся, позаду вже не тихо,
То сиплеться із неба зерно майбутніх мрій.
Не треба незнайомих думок, одне й те саме
Вкладається у скроні, щоб доживати вік.
У кожного в житті бувають темні плями,
Та лезо вже не те. Закінчується рік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859342
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.12.2019
автор: Юлія Рябенко