І глухому багато-що можна,
і сліпому дозволено все.
А видюще й освічене – кожне
забуває, куди їх несе.
Пам’ятаємо тюрми і Крути,
і занесений меч москаля.
А чому яничара й манкурта
в Україні ще носить земля?
Нам усе із Росією ясно.
Залишається крок за малим.
Я не знаю, чому одночасно
треба бути і добрим, і злим.
Можна слухати і не почути,
і не бачити, що за мана
у Криму – ця
«російська весна».
Але зраду не можна забути
і не можна кацапами бути,
поки все ще триває війна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859174
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 25.12.2019
автор: I.Teрен