У ніч Різдва, коли лягаю тихо спати
Закривши свої очі, й навмання
Я уявляю хлів, в якому Божа мати
Голубить ніжно своє (поки ще) Маля
Зірки палають, мудреці в дорозі
І пастухи у трепеті стоять
Бо в яслах тих, що майже при порозі
Лежить проявлена до світу Благодать
Змінивши Свою велич на безчестя
Зійшов прийняти кару за гріхи
«Мені понад усе, дитино, твоє щастя..
Себе віддам, щоб не загинув ти»
У тім хліві голубить Божа мати
Своє, на той момент іще, Маля
Не знає поки світ, що за його гріхи (розп’яттям )
Хтось дужі цінний покладе Своє життя
24.12.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859114
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2019
автор: Оля Волинець