Подолавши між нами розбіжності:
конфесійні, етнічні, земні,
нацвульгармен із нотками ніжності
прокидається гучно в мені.
Кат і кіт у душі за суміжністю,
мов нащадок двох різних племен,
нацвульгармен із нотками ніжності —
твій найкращий мені комплімент.
Краще — я, безперечно, аніж ось ті —
бабкуваті, манірні коти.
Нацвульгармена з нотками ніжності
так тобі пригорнути й кортить.
Не тікай же він нього раніше, стій.
Знаю: хочеться й колеться він,
нацвульгармен із нотками ніжності.
Аж тамуєш у вушках ти дзвін.
Мариш ним, до сверблячки в проміжності.
Лиш підшукуєш вдалий момент.
То напевно так хочеш ти ніжності,
що сповідує нацвульгармен.
Тож поклавши скривавлений ніж на стіл,
міцно стисши рукою твій стан,
нацвульгармен із нотками ніжності,
волю дам нацвульгарним вустам.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859094
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2019
автор: Олександр Обрій