Я зауважив у житті таке:
Хто любить, той любити завжди буде…
Любов для нього це його святе,
Яке повинні шанувати люди.
Бо в кого люті повне джерело,
Хто напуває злом усе довкола.
Таким в житті чомусь не повезло,
У того до життя любов схолола.
Щасливі люди тільки є тоді,
Коли любов тримають за плечима.
Діляться нею навіть при біді,
Вона, як купина неопалима.
Любов і зло, ховаються в душі,
Та краще людям жити у любові.
А зло людське неначе міражі,
Має завжди змовкати на півслові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858996
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.12.2019
автор: Віталій Назарук