Я люблю, коли Ти у вікні
Незгасаюче Сонце проводиш.
Коли звабно смієшся мені
І рукою волосся куйовдиш.
Ти пробач, що за Сонцем у слід
І за хлібом тяжким я поїхав.
Тут без тебе зажурений світ,
Невеселі пісні усі тихі.
Дочекайся, будь-ласка, мене.
Разом ми, навіть, час переможем.
Що завгодно Любов досягне,
Якщо серцем любитиме кожен.
Бо ми знаємо мила,
Нам кохання дасть сили.
Дні сумні ,всеодно, промайнуть
І колеса відлічать дорогу.
На пероні сумки опадуть,
У очах забриніє волога.
Тільки Мить переповнює щастям !
Ти летиш над людським океаном,
Аби, тільки, в обійми упасти
Найвірнішим коханням чеканим.
Бо ми знаємо мила
У коханні є крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858929
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2019
автор: Андрій Ключ