В прохолоду ночі скапує сльоза,
Днів забутих просинь - сірі небеса.
Падає неспинно дощ на картуза,
Опудало плаче - мокрі рукава.
Де ж ти загубила пухкий сніг, зима,
Щоб мене укрити сили ще нема.
Очі видивляю в тузі задарма,
Додолу спадає пелена німа.
Озимі у полі жовкнуть вже стеблом,
А треба, щоб завше був хліб за столом.
Каверзи природи нині стають злом,
Впору дарувати їм за це диплом.
22.12.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858849
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2019
автор: Валентина Ланевич