Життя, як день, летить і не вертає,
Все далі мовчки йде у небуття.
Радіймо ж тим, що новий привітає,
І ще Господь відміряє життя.
Ми біжимо кудись, ми поспішаєм,
І в нас часу завжди не вистача.
Краси земної ми не помічаєм
І не зважаєм – хто нас жде… стріча.
Ми все : готуєм, шиєм, прибираєм,
І нам немає миті відпочить.
Відчуть життя своє – найкращим раєм,
Воно ж не жде на місці, воно мчить.
Ще ж ніби вчора квіти розквітали,
Хліба у полі хвилею лились…
А вже холодні дні зими настали,
Вже й Рік Новий - стрічай і веселись.
Згадай усе, що можна пригадати,
Іди туди – де хочеш ще пройти.
Навіть Всевишній скоро це не зможе дати…
Живи сьогодні, поки є ще Ти.
Поїдь, пройди, зустрінь, скажи, зізнайся,
Зумій відчуть життя і його суть.
Роби, що хочеш і не сумнівайся,
Бо «завтра» - може і не буть.
21.12.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858734
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.12.2019
автор: Валентина Рубан