Стоять в зажурі ясени...
Тихенько з вітром розмовляють.
А поруч, в камені, - сини,
Із болем в постаті вдивляюсь.
Тут молодість, жага і вірність.
Їх семеро - на обеліску Слави,
Що віддали життя за гідність,
За волю нашої держави.
Небесна сотня і Майдан...
Героям пам'ять - біль не легший.
Що коїться у душах мам ?
Синочки не прийдуть, як завше.
Не прийдуть: тато, брат і чоловік,
Бо їх "життя" - на постаменті.
Ту мужність, героїзм - навік !
Тій славі не дамо умерти !
Стоять в молитві ясени...
Смиренно віти підняли угору.
Бо там - Небесні десь сини,
Які не вернуться ніколи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858717
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.12.2019
автор: Галина Лябук