[b][i]З неї все почалось,
Вона нас об’єднала
Сенс у цьому світі,
Радість дарувала.
Незабутні миті,
Вирує в жилах кров,
Всім вона відома
Під назвою любов.
Любов – найбільший дар,
Велика сила в цього слова
Її належить все,
У неї своя мова.
Її підлеглі всі серця
І їй доступні всі простори,
Вона безмежна і пуста,
Вона це щастя й горе.
Вона дивує, усе міняє,
Вона руйнує і спасає,
Вона як перла в океані,
Під нею люди всі мов п'яні.
Та не буває все як в казці,
Існує інша сторона,
Коли любов твою не цінять
Або минулася вона.
Тоді й настає туман,
Зворотний бік раю,
Великий біль через обман
Не бачиш ні кінця ні краю.
В такі моменти, час стає
І спогади картають,
Щасливі люди в Бога є,
Які любові не втрачають.
Життя дарує нові дні,
І ніби кличе за собою,
А ти стоїш у цій пітьмі,
З розбитим серцем і душею.
Та вихід з цього є,
І хоч людину він міняє
Минає з часом біль
І лиш осколок залишає.
Приходить пора відпустити,
Найкращі ліки це змиритись,
Вірний вихід це почати,
Новий сюжет закарбувати.
Самі ж ми обираємо,
Згадувати чи забути,
На це вибір маємо,
Як вчинити і як бути.
Минуле все руйнує,
Змиріться його немає,
Живіть в дану мить
Бо час не чекає.[/i][/b]
Посилання на відео вірша: https://www.youtube.com/watch?v=NqappuN0Dbo
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2019
автор: Юрій Мельничок