Десь зовсім забарилася зима.
З дороги, певно, збилася в туманах
А може тихи-тихо, крадькома
Чаїться між будинками, в каштанах.
У сонне зазираючи вікно
Шукає радість, вогники-усмішки.
Чекає щоб святковості зерно
Ще проросло хоч зовсім-зовсім трішки.
А ми все супимося, нам все не до свят,
Гірчинка у словах, не в шоколаді.
Подібні до старих, покинутих санчат,
Ми снігу більше ніж малята раді.
Все журимося... нам же невтямки,
Бо це туга маленької дитини,
Що в кожному живе, її думки
Заплуталися в років павутині.
Ні, забарилась зовсім не зима,
То віра у дива заплуталась в туманах.
Не снігу, радості в очах нема.
Дитячі душі у дорослості кайданах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858690
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2019
автор: Ірин Ка