***
І буде все, і кожному - по вірі.
Ідеш по трупах – світло вимикай.
І кров зітри – на рукаві та шкірі…
Вже й над тобою – з язиками звірі.
Тому до крові – краще не звикай.
Бо буде все, передовсім – по вірі.
І за тобою, ніби тінь, - останній,
кому постійно довіряти звик, -
загострить лезо, і сліди багряні
обрамлять землю на момент заклання...
Заціпеніє на вустах твій крик.
Бо за тобою – той іде, - останній.
Не підсковзнись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858633
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.12.2019
автор: Надія Позняк