Де б він не був горів роботою,
Свої ідеї втілював в життя.
Йшов до людей з любов*ю і турботою,
Та ще учився поповнював знання.
Звичайно мрійник ще й який.
Завжди ішов дорогою своєю.
Впертий. незлобливий.а іноді мягкий.
Але був завжди сам собою.
Надійним другом був і є.
Плече підставить в трудну мить,
Буває проти течії пливе,
Та не фальшивить не юлить.
Доля ламала.гнула.била.
Та жив добром був за людей.
Хоча й підпалені вже крила.
Та ще несуть у світлий день.
Для нього поле другий дім.
Душа селянська.хліборобський дух.
Палка любов до злакових морів,
Так він і трактору й комбайну друг.
У внуках наш продовжується рід,
Природа розтавляє свої мітки.
Уже давно мій кум любимий дід.
Ростуть маленькі лебеді й лебідки.
Нова морщинка ляже на чоло.
В країні будуть зміни.переміни.
Хоч і до гіршого іде село,
А він як завжди в краще вірить.
Так мало квітів більше колючок.
Та пересудів поза очі.
Дійшов до старости від поля й гаєчок.
Напевно вище вже не скоче.
Дзеленькнув день, у вирій відлетів.
Бог кожного веде за руку.
Я думаю.що правильно живе і жив,
Мій кум незламаного духу.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858606
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2019
автор: Не Тарас