І ВСЕ Ж ПОПРОШУ В МИКОЛАЯ...
Щороку я просила в Миколая,-
Коли було дванадцять, дев"ять, сім...
Бо не просити просто не могла я,
Під заздрощі в садочку, в школі всім...
Вже так кортіло руку під подушку
Занурити глибоко уві сні...
Щось шурхотіло у маленьке вушко,
Та сон казки розказував смішні
А нині вже не прошу в Миколая
Ні файну шубу, ані шоколад
Дивитись дітям в очі не могла б я...
Відколи син взяв в руки автомат
Я лиш прошу у доброго Святого,
Щоб лагідна зима, не вимерз урожай ,
Нехай Господь не судить мене строго,-
Щоб тата яблуня розквітла поза край
Я не проситиму грошей , ані гостинців, -
До смаку все в дорослому житті...
Пошли душею добрих - в сиротинці-
Як світлу ниточку на темнім полотні
Нічого в Миколая не попрошу
Того , що не важливим є в житті
Сльозою тихо вії привоволожу:
Дай, щоби рідні всі були живі
Н.Карплюк- Залєсова
17.12.18.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858349
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2019
автор: Надія Карплюк-Залєсова