Життєвий млин перетирає
Минулих днів нестримний плин.
Душа куточок десь шукає,
Щоб притулитись на спочин.
У спогадах із самотою
Пройтись стежинами буття.
Любов габою золотою
Колись вела нас в майбуття.
Крізь злі вітри і сніговії,
Омани сіру пелену,
Несли негаснучі надії
Туди, де віра на кону.
І вдалі злети і падіння
Долали всім наперекір.
Небес вготовані веління
Здавались щирі і легкі.
Це долі щедрий подарунок-
ЛЮБОВ- цінніша із прикрас.
За те, що ми спивали трунок,
Сплатити мито прийде час...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858303
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2019
автор: Ніна-Марія