Помолюся, Господь, помолюсь…
Вже свіча догорає… Святиться
Твоя сила велична, і суть,
І Твоя справедливість одвічна.
А стою пред Тобою, як є,
Наче вишня, яка відродила:
Облетіло цвітіння моє –
І в саду моїм – порожньо й біло.
Ти приймаєш мене – отаку,
СотворЕнну з болючої плоті,
Не безгрішну, немудру, земну,
Зачерствілу в щоденній турботі,
Що спивала й натхнення, і жаль,
Що родила, ридала й раділа…
І прощення Твого пектораль
Осіяла і душу, і тіло…
І прозріння оце – не мине:
Я сльозою омию покуту…
Ти прощати навчив і мене,
Незбагненну, жорстку, непочуту,
Що вплелася у терен буття,
Наче дика колюча шипшина...
Дай надії і віри, чуття..
І прощення святого жарину...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858200
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2019
автор: Світла(Світлана Імашева)