У кожного лише своя стихія:
Хтось є борцем, а хтось – живе плавцем,
Надії на плавця завжди крихкі є,
Адже не може стати він борцем.
Борці між нами і живуть, і діють,
Буденність їм не буде до лиця,
Вони, слабким вселяючи надію,
Вперед ідуть і завжди до кінця.
З шаблюкою, мечем, гарячим словом
Вони завжди-завжди на нульовій*,
До інших і до себе надто строгі.
Кожен борець, мов вітер-буревій.
У кожного із нас – своя стихія:
В тих – висота, у когось – глибина,
І безперечно, що в людей страхи є,
Тим більше, коли в нас іде війна.
Плавці ж шукають води тільки тихі
Й безпечну для запливу глибину,
Щоб не поранитися на підводних рифах
І в вир зненацька мокрим не пірнуть.
Ці люди завжди витримки міцної,
Де розрахунок – їхній другий Бог.
Не знатимуть і радості земної,
Коли зустрінеться на їх шляху любов.
Стихія їхня – завжди виживати
При булаві, а то й без булави.
Їх називають із презирством «вата».
А ким би стати захотіли ви?
24.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858196
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2019
автор: Ганна Верес