Зима на дворі,снігом молодим запорошила,
і сніжинка на вікні,легенько приземлилась.
Наче вітаючись,говорить всьому живому-
хоч я сніжинка і маленька,та військо йде за мною.
Це військо сніг,морози,хурделиця і холода-
а на чолі всіх нас,стоїть могучая Зима.
Хоч Осінь воювала,до посліднього листка,
але моя володарка,сильніша,бо вона Зима.
У білий колір Зима,помалювала,все навколо,
дах,ліс,сади-все біле,навіть високі гори.
А ще той вітер,що Осені служив,та їй допомагав,
у військо білої Зими,себе він записав.
Вітер з сніжинками,кружляє на даху,
можливо так,Зимі показує,вірність,він свою.
І велич й силу,показує і вихваляє-білої Зими,
хоча він зрадник,те саме він,робитиме і для Весни.
А поки,що Зима настала,все білим,біло,
і снігом замітає,двері,сходи і вікно.
А ще до холоду і снігу,люди хай звикають,
теплу одежу й чобітки,хай надівають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858173
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2019
автор: Бабич