Іди, подалі туго від мене
і не край душу у тілі моїм.
Хай зустріну Різдво без тебе
у зорянім сяйві золотім.
О, мій смутку птаху печалі!
веди, у дитинство юні літа.
Tам садочок у білій вуалі
гірляндами увінчала зима .
Падає, кружляє лапатий сніг
тріскотить мороз під ногами.
І під покривалом білий світ
блищить діамантами зірками.
О ,мій, смутку птаху печалі !
неси ,мене на берег Дністра.
Вітром жени хмари у далі
Хай щасливу мить дарує зоря.
А вечір, загляне у вікно
заспіває, мені колискову.
Y снах, побачу рідне село
свій тихий рай країну казкову.
Вклонюсь, низько матінці землі
калині і красуні вишні.
Із вертепом, піду до рідні
і всміхнуться , дні колишні.
Заколядую ,Божому сину
помолюсь, за тих кого нема.
Яка то радість у родині?
славити ,Ісуса боже дитя.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858145
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2019
автор: Чайківчанка