Уже вмираю!
Добра я так і не пізнаю!
І щастя й радість я не знав!
В тюрьмі зате я все лихе пізнав.
З в'язниці я ледве втікав...
О горе! Що я там зазнав!
Уже вмираю!
Нікого з близьких я не маю.
Прожив я все своє життя,
Не породив на світ бодай одне дитя.
Ах, горе мені, горе,
Як я проплив життєве море!
Уже вмираю!
Куди я відлітаю?!
Де затишок я свій зазнаю?!
І що я там пізнаю?!
Та на землі, я тут... сконаю...
Уже вмираю!
Чому душа моя мовчить?
Чому мене все тяготить?
Чому, душе, тримаєшся ти тут?
Все одно ж уб'ють...
Уже вмираю!
Смерть - я бачу, ти стоїш!
Скажи же щось! Чому мовчиш?!
Я знаю суждено мені!..
Піти у пекло... а може ні?..
Уже вмираю!
Жалію я, що так життя віджив.
Інакше б я своє життя прожив.
Та зараз маю те, що маю...
І що робити... я не знаю...
Уже вмираю!
Я знаю є ангел мій хранитель!
Бог - ти є мій повелитель!
Душа, душа моя - лети...
Тіло, тіло - відпусти...
Уже вмираю!
Господи, прости...
Господи, прийми...
Господи, не полиши...
Господи, спаси...
Закрились очі назавжди,
В злочинця,
У котрого гріхів було по самі винця.
Він - злодій, що покаявся і вмер.
Він - злодій, благородний, наче сер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858125
Рубрика: Балада
дата надходження 16.12.2019
автор: Катасаркіум