Куди йдемо? Розхристані, півголі,
Обдурені, обкрадені сто раз…
Заполонили схід чужі загони.
Захоплені і Крим наш, і Донбас.
У море шлях Москвою перекритий.
Над нами – душ загиблих тисячі.
Одні і ті ж роками – при кориті,
Й тривогу сіють кожен раз сичі.
Куди йдемо? Чіпляючись ногою,
Кульгаєм, спотикаємось щораз.
Несем своє невимовлене горе.
І стогне в домовині наш Тарас!
Плекали добровольці нам надію.
Підставив плечі фронту волонтер.
Йому бійці, як батькові раділи,
Та ворогом він названий тепер.
А скільки материнської любові
Везли їм волонтерки у серцях!
Здавалося, це посланці від Бога,
Мов ангели були вони бійцям.
І що тепер? Знов ворогів шукаєм?
Взялись, як і колись, четвертувать,
Щоб викинути душі їх шакалам?
Ні, Україну треба рятувать!
14.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858073
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2019
автор: Ганна Верес