Едем
Чарівна країна Едем. Про її місце знаходження знає лише сам Господь. Вона наділена природою, яка не зрівняється з жодним місцем на планеті Земля. Вічно зелені, квітучі дерева зачаровують не лише своїм зовнішнім виглядом, а й запахом. Здавалося б вдихнувши його раз, ти навіки забудеш про проблеми які тебе спіткали. Озера та ріки якими вона багата, немов віддзеркалення голубого неба, а вода яка їх наповнює на смак неначе мед. Поля, які простягаються кілометрами, вкриті квітами, які радують око цілий рік.
Едемс населяють янголи або ж Крилаті – це неймовірної краси створіння, які допомагають Небесному Батьку. Вони настільки подібні до людини , що забери у них крила і не здогадаєшся хто є хто. А хоча їх відрізняло лише одне, серце янгола ніколи не знало ненависті, люті, заздрості, іншими словами – ідеальна людина… Ви таке розраховували почути? Шкода, але мушу перервати ваші бурхві фантазіі та надії на безтурботне та безневинне життя небожителів, адже… усі ми люди.
У них існує своя культура, письмо, правила, легенди. Звісно ж янголи знають про людський рід, адже саме вони є нашими так би мовити наглядачами. До кожного з них Господь приставляє людину, яка щойно народилася на цей світ, та якій необхідно допомагати до її останнього подиху, чого б це їм не коштувало. Як правило крилами Янголи наділені не від народження, здавалася б, вони самі вирішують в який час їм краще наділити свого господаря силою.
За своєю природою янголи та їх сили відрізняються один від одного, як і люди. Загалом у більшості Крилатих крила білого кольору, а сила якою вони наділені – це можливість керувати емоціями. Ні ні ні… не потрібно відразу фантазувати щось надможливе та космічне, іншими словами – це спокій. Насправді все виглядає набагато скромніше ні ж ми це все собі уявляємо. Коли янгол з такими крилами намагається допомогти або ж захистити, він огортає ними людину та бере її міцно за руку, в цей момент емоції які були зайвими та заважали тверезо оцінити ту чи іншу ситуацію фокусувалися на прийнняті правильного рішення.
Звісно в Едемі проживають і Крилаті з іншим кольором крил, але це рідкість, більшість із них мають свої особливі здібності, їх навіть не перерахувати, проте кожна сила має лише одне призначення – оберігати. Єдиним винятком був червоний та чорний колір. З давніх часів червоний колір символізував кров та смерть, а чорний - ненависть та страх. Так чи інакше, а Крилатого з червоними крилами ще не зустрічав ніхто, а от чорні…
Не зважаючи на те, що Едем є райською країною, навіть у таких місцях є свої затемнені сторони. Адже, чим яскравіше світло, тим темніше тінь. Це відбувається не навмисне, цьому сприяє вплив часу, адже нічого, навіть у таких здавалося б святих місцях не стоїть на місці, а завжди рухається вперед, ставши перешкодою для того, хто стояв непорушно в очікувані дива.
Опинившись в тіні, ти забуваєш як зігріває сонячне проміння, що падає на обличчя, як виглядає світ який омитий сяйвом небес. Замість цього, перед тобою лише сіра картина, однотонна палітра якою розфарбоване усе на що впаде погляд. Саме в такі моменти не зважаючи на те чи людина чи янгол, ти відчуваєш заздрість, ненависть до того хто стоїть попереду тебе, до того, хто радіє яскравому життю. І як би сильно ти не намагався відштовхнути перешкоду, якщо тебе переповнює лють, ти лише віддаляєш її від себе, коли сам у цей момент стоїш позаду неї та дивишся її у слід.
Саме від таких випадків ніхто не застрахований. Ті хто опиняється в тіні, живуть не знаючи життя, вони не намагаються наздогнати, зрівнятися та стати в один ряд з перешкодою, а згодом і піти далі, вони лише думають як зроби так, щоб прибрати її з дороги, напрочуд забувши про світ який їх оточує. Клепаючи марні надії, що крила які вони отримають допоможуть їм «перелетіти» те що заважало їм жити увесь цей час, вони назавжди залишаються позаду. Адже, їхніми крилами і стає та сама тінь.
Таких янголів називають Безкрилими, відчуваючи себе потворою якій ніколи не зрівнятися з іншими, яку ніколи не будуть вважати за свого, вони покидають країну та блукають у пошуках кращого для них життя. Вони немов тікають з безкінечного чорно-білого кошмарного сну, намагаючись віддалитися настільки, щоб в одну мить прокинутися та з полегшенням видихнути. Отримавши бажану свободу, вони обирають власну дорогу по якій будуть крокувати усе життя, проте ще ніхто з місцевих жителів не був у курсі про тих, хто залишав Едем. Як вони живуть, чим займаються, і взагалі чи живі вони, ніхто не знає, адже той хто переступив кордон їхньої країни ніколи не повертався назад. І ніхто не насмілюється податися на пошуки зниклих, адже залишати територію країни за власним бажанням суворо заборонено. З Едему існує лише один шлях яким дозволено користуватися вільно, це межа, яка знаходиться на заході, вона поєднує світ янголів зі світом людей.
Протилежно до заходу, на сході , розташовується так би мовити небезпечна територія. Від кордону Едему , її відділяє два дерев’яних містка, які проходять через глибокі рівчаки у самому низу яких протікає ріка Ерза. Із двох містків охороняється лише другий, адже ступивши на нього, назад дороги не буде (хоча, ніхто не підходить до першого містка, ближче ніж на сотню метрів, що вже говорити за другий), саме завдяки йому, Безкрилі покидають територію Едему. А що було за ним, знали лише Старші Крилаті, які і поставили табу щодо користування цим шляхом. Що стало причиною такого вчинку, ніхто не знає. Однак із покоління в покоління передається історія про те, що Безкрилі, об’єднавшись, збудували на сході свою державу, та прислужують самому Дияволу. Янголи, які хотіли дізнатися що ж саме знаходиться там за забороненою межею, переступивши її ніколи не поверталися.
Однак, ось уже декілька століть таких випадків не траплялося. Навіть найсміливіші Крилаті знають та дотримуються табу, яке наклали Старші стосовно небезпечної території. Ті, хто пам’ятав життя за тих часів, перетворив його у легенду, тим самим, усіма силами намагався перешкодити її поверненню, і як не дивно, це їм вдалося.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857991
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2019
автор: Anirivak