Зима, перон і дощ періщить,
Ось-ось і потяг підійде,
Пронизливий холодний вітер,
Й не заховаєшся ніде.
І раптом я іі угледів,
Таку вже милу, чарівну,
Краси небаченоі леді,
І знову повернувсь в весну.
ІІ чарівне гарне тіло,
Красуням світовим під стать,
Хоч стільки років пролетіло,
Та серцем, я зумів впізнать.
Впізнав я зразу іі очі,
Іі усмішку чарівну,
І голосок, немов дзвіночок,
Мене в дитинство повернув.
Це ж ми не бачились з тобою,
Аж цілих шість десятків літ!
Та ти, лишилась молодою,
Таку, не можна нелюбить.
Я пригорнув іі до серця,
І в неі сльози полились,
Вона згадала, як в дитинстві,
Ми з нею в вірності клялись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2019
автор: Амадей