Довгі роки час минав,
А про них ніхто не знав,
Ці хто знали, то мовчали
Бо їм рота закривали.
Їх історія це слава,
А трактують як брехню,
Все святе для них Держава
Все життя вели в бою.
Ці герої чи бандити
Добрі люди, Вам судити.
Десять років воювали,
Щоб ми кращу долю мали.
Велика радянська сила,
Їхній дух не погубила
І довга з ними боротьба,
Режим в безвихідь завела.
Щоб цих воїнів здолати
Треба нелюдами стати,
Потрібно совість переступити
І лихі діла творити.
Саме так і поступали
Обманом і брехнею воювали,
Всі свої грішні діла
Приписали на УПА.
Це лише початок слів,
Не все сказав я, що хотів
Щоб все дослівно передати,
Я хочу правду розказати...
Був тихий вечір, вогонь горів,
А я із хлопцями сидів,
Сидів у лісі, та думав я
Яка ж прекрасна ця земля.
По ній ходив мій пращур, дід
На ній Шевченків Заповіт,
На ній усе, що хочеш є,
Аж серце радо в грудях б’є.
Неподалік шумів струмок
І тут на віялось думок,
Скільки маю ще ховатись?
Коли зможу показатись,
Своїй дружині, своєму сину,
Сказати: Пробач мені дитино.
А може він і не знає,
Що батько в лісі пропадає?
Кожен з нас, що тут сидів,
Думками був у себе вдома.
Та не я їх сюди привів,
Їх привела мета вагома.
Мета, що прагнуть всі народи,
Мета, якої хочуть люди,
Мета, що душу рве до бою,
Мета за щастя, мир і волю.
З нічого армію зробили,
Люди знайшлися не байдужі,
З нічого владу утворили,
Тож не сумуйте любі друзі,
Казав до хлопців сміючись,
А на очах сльоза блищала,
Боліло серце і за тих,
Яких війна уже забрала.
На ранок нас чекає бій
Бо зла людина нас продала,
Тож станьмо разом браття в стрій
І хай лунає наша слава.
Ще ранок не настав,
А ворог атакує
Їх десь до сотні є,
А нам людей бракує,
Стріляють в лісі кулемети,
А в нас гвинтівки й пістолети,
Беруть прокляті нас в облаву
За наші голови, хочуть славу.
Та не судилось москалям
Сьогодні бенкет справляти
Їхнім воїнам безчесним,
Нас не подолати.
Ми воюємо за народ,
Ми поляжемо за державу,
А вони ходячий скот,
Що давно утратив славу.
Командир усім звелів
Наші міни підірвати,
А тоді дає наказ
Оборону проривати.
Кулеметник наш «Спартак»
Довгу чергу випускає
І відразу на повал
П'ятьох укладає
Ворог збитий з пантелику
Не чекав таких утрат,
Аж тут чути порив крику,
Що убитий наш солдат.
Він упав і вже не дише
І не можемо підібрати
Бо по заду нас стріляють,
Тож всім треба відступати.
В цій облаві бій ми дали,
Ворог втрат значних зазнав.
Та ми радості не мали
Бо наш друг життя поклав.
Окрім цього два ранені,
А між ними командир.
Будьте прокляті скажені,
Що порушили наш мир.
Продовольчі всі запаси
До останнього забрали
І криївку, що звели ми,
Без вагання підірвали.
Тож на зиму не лишилось,
Ні їди ні хати,
Прирекли нас вороженьки,
В муках помирати.
Холод, голод – це проблема,
Та є важливіша,
Що країну полонила,
Орда найлютіша.
Наше браття є завдання,
Цю орду здолати,
Тож не смійте панове
Безславно помирати.
Все здолаємо, виживемо,
«І не дочекаються»,
Це наша земля,
Тож нехай начуваються.
Пройшли роки, десятиліття
Невже забулися жахіття,
Невже загоїлись усі рани,
Які завдали нам тирани?
Та як же можна у своїй країні
Забути героїв Батьківщини?
Як можна рота відкривати
Їх бандюками називати?
Відкрийте очі добрі люди
І своєчасно спам'ятайтесь
Хто нарід наш віками губить,
Ви ж їх братами називайте.
Вони ж за народ нас не мають,
Хохлами, малоросами називають,
Для них ми просто нижча раса,
Велика сірих рабів маса.
Згадайте, хто знищив козацьку державу,
Розвіяв лють, розсіяв терор,
Хто винен у смерті 20 мільйонів,
Яких забрали війна й голодомор.
І зараз війна на сході триває,
А ворог той самий, той самий, що був.
Біль серце великий огортає,
Як народ український про все це забув.
Воїни ОУН та УПА, Ви назавжди залишитесь Героями та визволителями у наших серцях. Посилання на відео вірша: https://www.youtube.com/watch?v=z4-GUDjwMgQ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857907
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 14.12.2019
автор: Юрій Мельничок