Як губи п’ють причастя трунку,
Тоді п’янієш без вина.
Кохання вищого гатунку,
Обох палило нас до дна.
До тебе щохвилини рвався,
Не знав, що птаха промайне.
Я так любив і сподівався,
А ти залишила мене.
Я божеволію без тебе,
Ми не збудуєм власний храм.
Нехай за свідка буде небо,
А щастя віддане вітрам.
Ми не були з тобою в казці,
Ти по путі своїм пішла.
По споришевій йшли ми стежці,
Та стежка нас і розвела.
Коли впізнав я біль розлуки,
Неповоротності життя.
То мої болі стали муки,
Згасати стали почуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857879
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2019
автор: Віталій Назарук