Якось таки здивувався,
Зчудувався наш Бористен...
Зачудовано вдивлявся,
Що за гості пливуть тепер...
Бачив він багато всяких:
І озброєних, і грізних,
Він носив на своїх хвилях,
Навіть в шкірах хижих звірів ...
А таких він вперше бачить,
І здається це незвичним,
Люди мирні, диво - зрячі,
І погляди у них світлі...
Розглядаються навколо,
Раді світ весь пригорнути,
Молоді і сивочолі,
І тепло від них всіх чути...
Судно легко поре хвилі,
І слова як води ллються...
Якісь диво - особливі,
Йому піснею здаються...
Бористен таких не бачив,
Мо' зійшли вони із неба...
Між собою щось судачать,
Усе тихо й так як треба...
Подорожні звеслувались,
Судно витягли на берег...
І самі розташувались,
Наближався ж бо вже вечір...
Розвели вогонь безпечний,
І вечерю зготували...
Сіли навколо багаття ,
Слухать оповідь від старця...
Слова сповненні любові,
Душі всім їм зігрівали,
Бористен усе те слухав,
Й ліс дрімучий усміхався...
Бористен було подумав,
Що це янголи, не люди,
Навіть місяць з неба слухав,
І кивав привітно й мудро...
Як скінчилася вечеря,
Помолилися всі Богу...
У наметі біля судна,
Їм спочинок гарним буде...
А на ранок, як проснулись,
Усі дружно працювали,
З дубчака міцного дуже,
Хреста вдало змайстрували...
Вийшли зі хрестом на гору,
Там його і встановили,
Щоб велично у просторі,
Бачив все, що є навколо...
Перший хрест ураз засяяв,
Над могутнім Бористеном,
Щоби вічно там стояти,
Й буть завжди благословенним...
Чи стоїть той хрест донині,
Я не знаю, добрі люди...
Та його благословення,
Всі віряни чують всюди...
І я вірю Бористену,
Він все добре пам"ятає,
Його води несуть правду,
Він історію цю знає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857734
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 12.12.2019
автор: геометрія