Болять мені щоденні наші втрати,
Хоч знаю, воля надто дорога,
Війни не просто загасити ватру:
Найкраще плем’я наше там ляга.
Печуть мені і доля України,
Й невтішні сльози вдів і матерів,
І туга за землею Чураївни,
І неба сум, розіп’ятий вгорі.
Болять мені синів і дочок рани
Й кожнісінька в Донбасі наша смерть,
Дратує посмішка лі-Путіна-тирана
Й війни гібридної «дістала» круговерть.
О Боже! Розум дай тому народу,
Що донедавна «братом» називавсь,
Примірять наших матерів скорботу,
Адже прокляттям ляжуть їх слова
На діток Раші, що не народились,
На завтрашній їх непрожитий день,
На владу, що з війною заходилась.
Вже скоро-скоро «чорний день» гряде!
11.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857603
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2019
автор: Ганна Верес