Солодкий. Гіркий. Дощем зіпсований.
У сонця просиш останній згусток сил.
Не знаєш правди, чомусь так соромно,
Висушив сльози, та знову впертий пил.
У шкаралупках ховаєш замисли,
Кидаєш відповідь до стомлених ніг.
Та запитання досі не виросли,
Блукаєш безоднями замість доріг.
Ти не чужий, та м’якість оманлива,
У серці тримаєш подрібнену сіль.
Звичними стали ранки з туманами,
Наповзає роса, тече звідусіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857600
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.12.2019
автор: Юлія Рябенко