Чому сумуєш, земле рідна
Та мандруєш швидше усе світом,
А ще недавно так чарівно
Дивувала ніжним білоквітом?
Як збігає і зника пора
Неможливо звісно зупинити,
Так злітає дороге життя
Тож спішімо любі, у нім жити?
Стільки уже осеней нема
Та і зим пробігло вже немало,
А коли прокинется весна
Буде її нам зовсім замало?
Літо пробіжить, як ніби сон
І його уже не наздогнати?
Вдячна, земле, що ти знов і знов,
Бережеш ти нас, як рідна мати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857579
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2019
автор: Наталі Косенко - Пурик