Марія (Марко Вовчок)
Прагнула писати
І писала дрібно, швидко,
Щоб більше встигати.
Щоб донести до людей
Болі, красу краю,
Долі жінок України
Зупинити зграю,
Яка рвала нашу мову,
Не давала жити,
Але волею своєю
Все ж змогла творити.
Приходила до Шевченка,
Співала, читала,
Заходила, як до батька,
Названим вважала.
Він звертавсь до неї: "Доню",
Бо дочкою була,
Що доносить, як і він,
СЛОВО - щоби чула
Знедолена Україна
Свою чисту мову
І обоє просівали
"Зерно" крізь полову.
Була блищою за всіх,
Хто був поряд нього,
Вдарував автопортрет
І зошита сво́го.
Списаний в Орській фортеці
Віршами, таємно,
Й Євангеліє своє́,
Щоб не було темно
Іти крізь недобрий світ,
Що ганьбив її,
А найбільше бруду лили,
Як завжди, свої.
Куліш пасквілі писав,
Сміявся єхидно,
А вже, що казав про неї
Й слухати огидно.
Одержала в Римі звістку,
Що "батька" не стало,
Мов колючим дротом серце
І душу скувало.
Не старий же був роками,
Зістарівся бідами,
Кріпацькими, солдатськими
В самоті "сусідами".
Кожен в світі своє лихо
Й свої біди має
І Марія не виняток,
Бо не оминає
ЇЇ чорне, гірке ймення
Чорної вдови
Така її урна долі,
От піди злови
Ти її, оцю жар-птицю,
Яка зветься - ДОЛЯ,
Всі ми тільки пілігрими,
На все Божа ВОЛЯ.
p.s. Два Пророки, два Світочі
Тарас і Марія -
Перечитуймо, читаймо
Й не згасне - НАДІЯ !
10.12.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857570
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2019
автор: Олекса Терен