[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eW5Y-88fnTo[/youtube]
Скільки всього перебачив,
Цей старий вокзал.
Він для всіх чогось все ж значив,
Був комусь причал.
Скільки зустрічей й прощання.
Чи згадає всі?
Та найкращий час - чекання,
Зустрічі - в сльозі.
Обнімання, поцілунки
І щасливі очі,
Неможливі підрахунки,
Й рахувать не хоче.
А найтяжчі ті хвилини:
Що вже назавжди.
Якийсь страх від порожнини,
В душах холоди.
Поцілунок на останок,
Тихо і мовчок,
Жовті квіти у дарунок...
От і все... гудок...
І не раз вокзал все бачив,
Зустрічі , прощання.
Може, він з дощем це плаче,
За таке кохання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857558
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2019
автор: Н-А-Д-І-Я